На сьогодні попри суттєві напрацювання в сфері державного регулювання підприємницькою діяльністю, усе ще залишаються прогалини, які потребують досконалого обґрунтування та вирішення, а саме: вирішення питань аналізу діяльності та тенденцій розвитку суб’єктів малого і середнього підприємництва в Україні; забезпечення стимулюючої ролі держави шляхом створення необхідних гарантій реалізації принципу свободи підприємництва; формування державних та цільових програм з підтримки підприємництва; а також, особливо, вдосконалення законодавчої бази забезпечення підприємницької діяльності [2].

Окрім наукових визначень «підприємництва», треба брати до уваги й нормативне визначення, що розкриває юридичний зміст цього поняття. У ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво визначається як самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. У ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво визначається як вид господарської діяльності [1].